неділя, 4 січня 2015 р.

Цікаві знахідки на уроках


Цікаві знахідки на уроці

   Проблема урізноманітнення форм роботи на уроці, мабуть, вічна, як сам урок. Усе залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності. Величезна кількість фахових педагогічних видань містить перлини досвіду, які допомагають швидко й якісно перевірити знання дітей, розширити їхній кругозір, ефектно розпочати нову тему, вміло використовувати гру. Проте ми добре розуміємо, що в арсеналі методичних прийомів учителя залишається небагато форм роботи на уроці. Решта прийомів забувається, а займатися їх пошуками знову ніколи.
     Інтерактивне навчання—це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні цілі. Одна з них—створення комфорт­них умов навчання, таких, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним і сам процес навчання. Суть інтерак­тивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організова­ний так, що всі учасники залучені до процесу пізнання, формування висновків, створення певного ре­зультату, де кожен робить особи­стий внесок, іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Особливістю є те, що відбуваєть­ся цей процес в атмосфері доб­розичливості, взаємної підтримки, а це дозволяє не тільки здобути нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації й праці.
  Слід відзначити, що інтерак­тивне навчання дозволяє роз­в'язати відразу кілька завдань. Головне—розвиває комунікативні уміння й навички, сприяє встанов­ленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, бо учить пра­цювати в команді, дослухатися до думки кожного. І ще — викорис­тання інтерактиву знімає нервову напругу, дає змогу змінювати фор­ми діяльності, переключати увагу на вузлові питання.
Класифікація інтерактивних методів

Кооперативне навчання
Фронтальні методи
Навчання
у грі
Навчання у дискусії
Ротаційні трійки
Карусель
Акваріум
Робота в парах
Діалог
Синтез думок
Спільний проект
Пошук інформації
Обговорення проблем у загальному колі
Мікрофон
Мозковий штурм
Навчаючи-вчуся
Ажурна пилка
Аналіз ситуацій
   (касе-метод)
Дерево розв’язань

Імітації
Спрощене судове рішення
Громадські слухання
Рольова гра
Метод ПРЕС
Обери позицію
Зміни позицію
Неперервна шкала думок
Дискусія
Дебати


  Педагогічні прийоми на різних етапах уроку
Початок уроку має створити відповідний настрій на навчальну діяльність.
   Можна почати напівжартівливо,  знайомлячи учнів із планом уроку: «Спочатку ми помилуємо­ся вашими глибокими знаннями під час опиту­вання, потім потренуємо мозок — порозв'язуємо задачі, нарешті витягнемо зі схованки дещо цінне (повторення)...»
   Добрий настрій на роботу дає відповідна музична пауза.
   Пам'ятайте, якщо діти регулярно подають домашнє завдання на перевірку, то ця процедура відпра­цьовується і закріплюється надовго.
   Запропонуйте учням на початку й у кінці уроку сигналізувати про свій емоційний стан за допо­могою спеціальних піктограм:
Якщо «посмішок» у кінці уроку стало більше — урок вийшов!
   Корисна традиція: використовуйте  гру-відпочинок посеред уроку. Гра повинна допомагати пізнанню, повинна займати чітко відведений час.
   Психологи рекомендують: використовувати, крім голосових, ще й невербальні команди (жести, міміку).

   Прийом «Приваблива мета»:

  «Здивуй». Наприклад, якщо мала дитина не хоче ку­патися, розумна мама скаже: «Ходімо не купатися, а помити іграшку-рибку!»
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:
   Шукайте просту, зрозумілу, привабливу  мету в колі вікових інтересів та захоплень учнів.
   Здивуйте учнів, адже ніщо  так не стимулює роботу мозку, як цікаве.

  Прийом «Відтягнута відгадка»

На початку уроку вчитель задає загадку, наводить цікавий факт. Відповідь на поставлене запитання буде знайдена під час роботи над новим матеріалом. Можна це зробити наприкінці уроку, щоб з цього розпочати наступне заняття.
Приклад. Географія. Урок розпочинається з розповіді про кругосвітню подорож Магеллана. Виявилося, що в корабельному журналі був «загублений» один день, отже, всі релігійні свята відзначалися несвоє­часно. Чому так сталося? (Вивчається тема «Годинні пояси» і вводиться поняття про лінію зміни дат.)

  Прийом «Спіймай помилку!»

Пояснюючи новий матеріал, учитель навмисне при­пускається помилок, про що обов'язково заздалегідь попереджаються учні. Можна успішно використо­вувати й для письмових завдань.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:   
 Є сенс припускатися помилки в типових  помилконебезпечних місцях.
Приклад: 2 + 2-2 = 8 (правильна відповідь 6).
  Не використовуйте прийом, якщо в учнів немає засобу довести істину. По-друге, краще «не заграватися». Усе добре в міру.
Знайди помилку!
1 варіант.
     Учитель дає учням певний матеріал і просить знайти у вик­ладі помилки (можна навіть вка­зати їх кількість). Звичайно, се­ред таких помилок є 2—3 явні,
ще 2—3 типові, інші помилки малопомітні. І тільки одну помил­ку може виявити миніть на кожен спеціаліст. Знайдення такої по­милки може означати справді глибоке знання предмета. Якщо матеріал учням знайомий, вини­кає природна ситуація успіху. Якщо матеріал новий, учні мо­жуть відчути себе експеримен­таторами, дослідниками, експер­тами.
2  варіант.
      Цей самий прийом можна ви­користати за командної участі учнів. Кожна команда готує вдома (або на уроці) розповідь із помил­ками з певної теми або розділу і пропонує його іншій команді. Мож­на для економи часу обмінятися заготовленими вдома текстами з помилками. Тут можливе подвійне змагання: хто краще приховає і хто більше знайде.

                  Подача домашнього завдання

Подача домашнього завдання може бути цікавою.
Приклади:
    «Домашня почта».
   Влаштувати пошту (домашнє завдання у конвер­тах і т. ін.)
   Використати якусь формулу (закон Ома: / = ІІ/К, І = 2А, І/ = 36 В; К = ? Відповідь буде номером домашньої задачі.)

   Конкурс «Я—репортер».
    Візьміть інтерв'ю у родичів чи знайомих на тему «До чого призводить порушення техніки безпеки вдома та на роботі».
    Напишіть репортаж на тему «Хімічні елементи в організмі людини».
    Зробіть репортаж на тему «Чим ми дихаємо?»
    Візьміть інтерв'ю у пожеж­ного на тему «Чому виникають пожежі, як їх гаси­ти та попереджати».
    Напишіть нарис або зробіть колаж на тему: «Оксиди навколо нас».

     «Конкурс знавців».
    Хто наведе більше прикладів із літератури, кінофільмів, газет або журналів, в яких герої зустрічалися із хімією або алхімією.
    Хто наведе більше прикладів речовин, які він використовує у повсяк­денному житті.
    Запишіть у три стовпчики якомога більше при­кладів тіл, матеріалів та речовин. В яких випадках поняття матеріал та речовина співпадають?
     
 «Завдання для Попелюшки.
    Згадайте відому казку. Яку суміш наказала розділити мачуха? Чи можна це зробити?
             А якщо б Попелюшці потрібно було розділити суміші: а) рослинної олії і води;
    Придумайте рекламу «Кисень — життєдайна речовина»

   «Атоми у нас вдома».
    Виготовте із пластиліну моделі молекул простих (О2, Н2, С12) і складних (НС1, СО2, Н2О) речовин. Атоми різних елементів повинні мати різний колір і різний розмір.

   «Домашній експеримент ».
Проведіть удома такі дослідження:
1) нанесіть краплину спиртового розчину йоду на розрізану картоплину;
2) змішайте дрібку питної соди з оцтом;
3) запаліть сірник.
— За якими ознаками можна віднести ці яви­ща до хімічних реакцій?

   Дидактична гра «Допоможи товаришеві».
 На окремому аркуші напиши три хімічні рівняння без коефіцієнтів. На наступному уроці обміняйся із сусідом по парті, перевір, чи правильно він роз­ставив коефіцієнти, допоможи знайти помилки.

«Слідство ведуть хіміки».
    Допоможіть відрізнити метали (залізо, мідь, алюміній) від неметалів (кисень, сірка) за зовнішнім виглядом та фізичними властивостями.
    Оксиди сховалися між іншими речовинами. Допоможи їх знайти і назвати. З'ясуй, чого більше: оксидів металічних чи неметалічних елементів: НС1, КОН, СаО, 2пО, Н25, 5О2, КаОН, НМО3, Н2О, Ре2О3, СО2, №2О, СаСО3,1ЧО2.
    «Деякі оксиди за­маскувалися під різними назвами: іржа, негашене вапно, сухий лід, лисячий хвіст, вода. Допо­можіть встановити їхнє хімічне ім'я.

«Фантазуємо разом».

    Продовжить оповідан­ня: «...Космічний корабель прибув на невідому планету. Зовнішні аналізатори встановили відсутність у повітрі кисню...»

    Придумайте рекламу «Кисень — життєдайна речовина»

 

  «Задачі без запитань»

Одер  Басил із Франції часто пропонує молодшим учням на уроках математики задачі без за­питань. Фактично дано опис пев­ної ситуації. Діти вникають у неї й самі ставлять численні запитання. До речі, цінне в цьому завданні
те, що учні складають запитання не тільки за ситуацією, а й за ана­логією, за протиставленням, за особистим досвідом. Це допома­гає виходити за межі предмета.
Дуже цікава така форма ро­боти для уроків фізики, оскільки може дати поштовх до дослід­ження.

   Прийом « Буриме»

     «Прийди у свій літературний клас, напиши на дошці готову риму, і нехай один ряд напише під неї вірш у стилі Байрона, інший — у стилі Маяковського, третій — у стилі Ахматової. Ось коли учні на такому рівні знатимуть особли­вості стилю, мови, почуттів поетів, тоді можна сказати, що клас у вас літературний.

  Прийом «Практичність теорії»

Введення в теорію учитель здійснює через практич­ні задачі, користь яких очевидна учням.
Приклад. Учитель німецької мови використовує як дидактичний матеріал фрагменти інструкцій до ні­мецьких ліків, товарів. Учням очевидна необхідність розібратися в них.

  Прийом «Питання до тексту»

Розпочинаючи роботу з текстом, поставити перед учнями завдання: скласти питання репродуктивного поширюючого та розвиваючого характеру. Потім провести конкурс на найцікавіше питання.

  Гра «Так — чи ні»

Використовується для зацікавленості дітей, ство­рення ситуації деякої інтриги. Ця гра навчає шко­лярів слухати один одного, складати розрізнені фак­ти у єдину картину, систематизувати вже наявну ін­формацію.
Алгоритм дій:
Учитель або учень загадує дещо (об'єкт, предмет, персонаж тощо).Учні намагаються здогадатися, про що йде мова за допомогою своїх запитань, на які вчитель може відповісти тільки «ТАК» чи «НІ».

 «Навчальний мозковий штурм» (НМШ)

Ця форма навчальної діяльності може бути вико­ристана для учнів будь-якого віку, під час викладан­ня будь-якого шкільного предмета.
Доречно використовувати:
   для кількох рішень конкретної проблеми;
   під час організації групової форми "роботи;
   для розв'язання творчих, евристичних задач, що розвивають креативність мислення.
Алгоритм дій:
1.   Обов'язково провести інструктаж груп.
Головне правило - НЕ КРИТИКУЙ!
2.   У групі   обирається ведучий, секретар, спікер. Чітко регламентується час для всіх етапів роботи.
3.   Перший етап — створення банку ідей (найнеймовірніших).
4.  Другий етап — аналіз ідей у групі.
5.   Третій етап — обробка результатів. Озвучення спі­кером результатів роботи групи перед класом.
6.   Підсумки.
Типовими помилками у використанні НМШ є:
   неправильний підбір завдання, теми для обгово­рення;
   критика висунутих ідей;,
   втручання у роботу груп.
3. Як організувати активне повторення вивченого на уроці

  Прийом «Своя опора»

Учитель навчає учнів складати власний опорний конспект нового матеріалу (полегшений варіант — розгорнутий план). Добре, якщо учні встигають на уроці пояснити сусіду свої опорні конспекти, а потім проговорити тему за чужою «опорою».

  Прийом «Свої приклади»

Учитель пропонує учням після нового матеріалу під­готувати свої приклади (завдання, задачі) до вивче­ної теми.

  Прийом «Рефлексія»

(Метод «Відкритий мікрофон»)
У кінці уроку доречно поставити учням питання не тільки за новим матеріалом, а й такі, що підводять їх до рефлексії. Наприклад
         Які якості особистості форму­ються, розвиваються та удоскона­люються в процесі виконання по­дібних вправ?
        На яких або якому етапі уроку варто застосовувати такі методи?
      — Чи зацікавили вас ці вправи, як­що так, то чим?
    Чи потрібно надалі проводити такі уроки?
    Що на уроці було голо­вним? Цікавим?
    Чого ви навчилися?

  «Ланцюг      асоціацій»

Кількома словами висловіть, яку (які) асоціацію(ї) викликає у вас слово «вода». Слухайте один одного уважно, щоб асоціації не повторю­валися. (Протягом 2 хв.)

  « МІКРОФОН»

Мож­на використовувати як на етапі актуалізації та коригування знань учнів, так і під час узагальнення матеріалу. Ця технологія дозволяє кожному дуже швидко відповісти на поставлені питання або висловити свою дум­ку чи позицію. Для цього учням  дають невелику вказівку, що виконує роль мікрофона. Вчитель задає запитання, а учні, передаючи один одному «мікрофон», відповідають на них. Учні повинні говорити швидко й  ла­конічно. Під час використання цієї технології відповіді не коментуються й не оцінюються. Іноді цей прийом поєднується з роботою «незакінчені пропозиції».
Наприклад, у 8 класі, вивчаючи тему «Основні хімічні по­няття»,можна запропонувати учням за варіантами заповнити таку картку:
1) Дрібна частка речовини — це ....
2) Речовина, що складається з атомів одного хімічного елемента, називається....
3)  Певний вид атомів називається ....
4)  ... води складаються з ... Оксигену та ... Гідрогену.
5)  Гниття м'яса — це процес, тому що в результаті утворюються....
6) Скошена трава, звалена в стіг, швидко нагрівається і..., а звалена в яму, утрамбована й закрита зверху шаром землі, зберігається....

  Визначення кращого проекту методом «Прес»

Пояснення до методу «Прес»
Метод «Прес» використовують, ко­ли виникають суперечливі питання і вам потрібно чітко аргументувати певну думку з проблеми, що обго­ворюється, та переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулюва­ти й висловлювати власну .думку з дискусійного питання аргументо­вано, у чіткій і стислій формі, а та­кож впливати на думку ваших спів­розмовників.
Метод «Прес» має такі структурні етапи:
1. Позиція
Висловіть свою думку, поясніть, у чо­му полягає ваша точка зору. Поч­ніть так: «Я вважаю, що...».
2. Обґрунтування
Поясніть, чому ви так вважаєте, на чому ґрунтуються докази на під­тримку вашої позиції. Почніть зі слів: «Оскільки...», «так як...».
3. Приклад
Наведіть факти, дані, будь-яку ін­формацію, що аргументують, дово­дять, підсилюють вашу позицію, демонструють вашу правоту.
4. Висновки
Узагальніть свою думку, зробіть висновок, ще раз переконливо й чіт­ко висловіть власну позицію. Поч­ніть так: «Отже (тому), я вважаю...».
 У різних ситуаціях навчання або життя за потреби відстояти свою позицію, переконати інших нама­гайтеся дотримуватися структури методу «Прес». Використовуючи ці фрази, ви повинні висловити свою думку. На об­говорення в групі вам дається до 3 хв. Обговорення (виступ) — до 1 хв.

  «Доведи позицію» (метод «Карусель»)

   Давайте   утворимо  два   кола: «внутрішнє» — сині, зелені кольо­ри, «зовнішнє» — жовті, коричневі кольори.
   Внутрішнє коло відстоюватиме позицію «Вода — руйнівник»; зов­нішнє — «Вода — джерело життя».
а) Протягом 1 хвилини ви повинні обдумати, які ви можете висуну­ти аргументи на захист своєї по­зиції.
б) Тепер протягом 30 секунд зов­нішнє і внутрішнє кола повинні викласти один одному (по черзі) свої аргументи.
в) Через хвилину зовнішнє коло за годинниковою стрілкою пересі­дає на одне місце, і все повторю­ється (до повернення на своє місце — повне коло).
  Таким чином (питання до вну­трішнього кола): чи переконали вас опоненти у своїй правоті та хто саме (вкажіть особу)?
Таке саме питання ставиться до зов­нішнього кола.
— Поверніться до своїх груп.

  «Сенкан» — вірш із п’яти рядків (рими не обов'язкові).

1  — іменник
2 — два прикметники
3 — дія (три слова)
4 — фраза з чотирьох-шести слів
5 — синоніми (до іменника)
Приклад
Хімія
Складна, цікава.
Отруює, лікує, помагає —
Помічник і ворог людини
Життя.

Хімія
Корисна, небезпечна.
Розщеплює, вдосконалює, знищує,
Об'єднує науки про природу —
Наука.

  «Дистанційний диктант»

Клас ділиться на 5 команд. Текст диктанту теж ділять на 5 ча­стин. Аркуші з текстами цих час­тин прикріплюють до стіни якомо­га далі від команди, для якої при­значені. Кожен із членів команди стає гінцем. Він підходить до тек­сту (безліч разів). Читає його, за­пам'ятовує, повертається до ко­манди, диктує свою частину това­ришам. Команди змагаються: пе­ремагає та, яка закінчить свій дик­тант раніше й не зробить поми­лок (або зробить їх менше, ніж інші команди). Під час виконання цього завдання учні розвивають зорову пам'ять, тренують спосте­режливість.
Така сама робота може бути на уроці математики, фізики, хімії. Замість частин диктанту на стінах висять прикла­ди, тексти задач. Гінці мають запа­м'ятати приклад або задачу, запи­си робити не можна.

  «Снігова куля»

Кожен учень домислює речен­ня або якесь інше завдання вчителя так, щоб утворився безперервний ланцюжок певних кате­горій.
Приклад.
Клас поділяється на три групи по рядах. Кожен ряд одержує перфокарту. Кожен учень повинен заповнити клітинку й швидко передати іншо­му. Виграє той ряд, який першим правильно виконає завдання

    «Втрачена Інформація»
 Чудовий хід для перевірки до­машнього завдання. Якщо ж ви про це попередите дітей заздалегідь, вони особливо уважно читатимуть заданий параграф.
До дошки викликають учня. Йому пропонують прочитати текст домашнього параграфа і відмови­ти втрачену інформацію (вчитель закриває кілька рядків тексту па­пером). Клас слідкує за підручни­ком, оцінює знання учня.
А можна покласти закладку не поперек, а вздовж сторінки. Ще складніше!

  «Сторінка із щоденника»
 Це захопливе творче займан­ня можна використати на будь-якому уроці. Запропонуйте учням відновити сторінку зі щоденника члена команди корабля Колумба, учасника Бородінської битви, ге­роя казки, відомого вченого тощо.

  «Конкурс літописців »
 Доречно використовувати під час повторення. Можна скласти літопис знаменних подій будь-якого періоду (століття, країни) з фізи­ки, історії, географії, хімії. Можна навіть провести конкурс творчо оформлених літописів.

  «Рекламна пауза»

Для узагальнення й системати­зації знань за кожною темою мож­на дати учням завдання виготовити рекламний плакат, буклет, афі­шу, листівку тощо. Міра засвоєння матеріалу доб­ре виявиться в роботі.
На уроці хімії дуже цікавий вигляд має реклама будь-якого еле­менту Періодичної системи Мен­делєєва, на уроці історії — това­ри, які з'явилися в цей проміжок часу (автомобіль, картопля, тютюн тощо).

  «Відгадай, хто я»

На уроці історії, географії, хімії, фізики тощо можна запропонува­ти учням виступити від імені відо­мої особи, не називаючи її, а опи­суючи.
.
  «Запитання відповідь.»
 Іноді перевірку домашнього завдання можна робити так: учню, якого викликали до дошки, това­риші ставлять запитання до вивченого параграфу (не заглядаючи в підручник). Оцінюють точність і правильність відповідей і самих запитань.

  «Вірю — не вірю »
Такий прийом можна викорис­тати на будь-якому уроці. Вчитель складає опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання по­чинається словами: „  чи  вірите ви, що.....?”
Учні мають або погодитись с терміном , або ні.
          
Приклад.
--Чи вірите ви, що алюміній найлегший метал?
--Чи вірите ви, що періодичний закон відкрив Бутлеров? 
  І т. д...... .

  «Предметне лото »
Клас ділиться на 2 команди. У кожної команди картка із запитан­нями під відповідними номерами. Вчитель виймає діжечку із цифрою лото. Відповідають ті, хто має запитання під цим номером.


  «Монолог поета »
Учитель просить учнів удома або під час уроку скласти відповідь на запитання, викорис­товуючи тільки рядки з віршів пев­ного поета.

  «Хто більше прочитає слів у слові? »
Учитель пропонує учням терміни, які вивчаються на уроці або вивчалися на попередніх уроках. З літер цього слова потрібно скласти інші предметні терміни, що можуть бути пов’язані з предметом, не додаючи  літер. Літери, що є в запропонованому слові, можна використовувати тільки раз.
  Так, із літер  «електродинаміка» можна скласти терміни: динамік, камін, міна, анод, електрон, електрик, діелектрик, динамо, макет, катод.
Гру доцільно проводити з термінами, які складно запам'ятати і з літер яких можна скласти інші терміни.  Гру можна проводити індивідуально, а можна поділити учнів на дві групи і визначити переможця. Перемагає група, яка  склала більше слів.

  «Тематичні терміни.»
Учням пропонують записати на аркушах паперу терміни, використані в даній  темі. Це можуть бути прізвища вчених, назви розмірів,  одиниці їх виміру. Через певний час викладач  припиняє  записування слів І пропонує одному  з учнів зачитати записані слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень, у  якого  виявиться    найбільше
Термінів буде переможцем. Гра індивідуальна,  її доцільно  проводити для розминки, наприк­лад., перед перевіркою якості знань учнів.

   «Лото»
Для організації цієї гри на аркуші паперу  слід записати великими літерами формули теми або  розділу. Потім  аркуш розрізати так, Щоб на кожній частині паперу залишалися літери, цифри, математичні знаки тощо. Частини аркушів у двох примірниках  перемішують на столі.
 Потім учитель викликає до столу двох учнів і пропонує скласти  формули. Перемагає найкращий знавець формул. На виконання цієї роботи відводять певний час. Гра індивідуальна, її можна використовувати як один із засобів перевірки знання формул.

  «Магазин»
Один із групи учнів є «дирек­тором магазину», до якого надійшов «товар»: питання з предмета, які на   дошці записує вчитель. Директор пропонує «продавцям (іншим  учням) прийняти товар (відповісти  на запитання), а потім він сортує товар: вищий  гартунок – абсолютно правильні відповіді ( вищий рівень), перший ґатунок — неповні відповіді (се­редній рівень), другий ґатунок — відповіді з похибками (достатній рівень) і неправильні відповіді (низький рівень). Сам «директор магазину» теж повинен відповісти на поставлено запитання.
Може бути й таке, що під час сортування «товару» «директор зрозуміє неправильність або не­достатність своєї відповіді й скаже про це вчителю. В будь-якому разі він заслуговує на хорошу оцінку викладача.
Гру можна проводити на узагальню вальному уроці з якоїсь теми. Крім того, до «магазину» може надходити декілька видів (тобто декілька запитань) «това­ру».

  «Мозкова атака»
Учні потрапляють в «екстре­мальну ситуацію» і повинні негай­но дати відповіді на поставлене запитання.
Наприклад, учитель каже: «Ви — капітан корабля. Ваш корабель тоне. Що необхідно зробити, щоб уповільнити швидкість затоплюва­ності корабля для порятунку паса­жирів? Які закони фізики при цьо­му слід знати?»
Ця гра індивідуальна, її прово­дять у вигляді розминки на повто­рення вивченого матеріалу.

  «Прес-конференція»
Ця гра — колективна. З класу вибирають кілька учнів, як грають ролі «академіків», «директорів за­водів», «відомих учених» тощо. Інші учні —«журналісти». Вони представляють якесь «видання» або «телерадіо програми». «Жур­налісти» ставлять запитання «учас­никам прес-конференції». Запи­тання має завчасно знати вчитель, тому що вони мають відповідати темі прес-конференції, віку й рівню знань учнів. Оцінюють і пра­вильність відповідей, слушність запитань.
Прес-конференції добре про­водити на узагальнюючих уро­ках з якоїсь теми. Звичайно, на­ведені приклади ігор не вичерпу­ють їхньої різноманітності. До ігор ще можна віднести кросворди, ребуси, головоломки. Поділ ігор на вікові групи теж умовний.

  «Ажурна пилка».
Цей метод сприяє навчанню й дає учням можливість передати свої знання однокласникам. Для цього необхідно підбирати матеріал,  поділити клас на групи. Кожен учасник одержує кольоровий трикутник або квадрат. У первинних групах учні одержують й обговорюють блок інформації, після чого розходяться по експертних групах за кольорами. В експертних групах кожен учасник ділиться блоком своєї інформації, після чого всі повертаються у свої групи та обмінюються отриманою інформацією. А для коригування вмінь, первинним групам можна дати певне завдання відповідно до теми.

       «Хокей»
Як і в справжньому хокеї, кількість «хокеїстів на полі» від кожної команди — по шестеро (один воротар, двоє захисників і троє нападників). Правила гри в навчальному хокеї схожі на пра­вила гри у справжньому. Тільки ці «хокеїсти» сидять за навчаль­ними силами. Кидок у ворога ц навчальному хокеї означає запи­тання, поставлене суперником. «Гол» — на запитання відповідь не дано. Або неправильна відповідь. «Шайбу відбито» — за­хисники або воротар дали пра­вильну відповідь.
Арбітром може бути сам учи­тель. Він стежить за дотриманням правил, видаляє порушників, зу­пиняє час, дає гравцям дозвіл на запитання й на відповідь, викори­стовує музичні паузи.
Усі інші виступають у ролі за­пасних гравців або вболівальників.

  Доміно «Закін­чити фрази»
Учням пропонують 18 фраз, які не мають закінчення, самі закін­чення є, але на інших аркушах. Уч­ням необхідно підібрати правильні закінчення до цих фраз.
1.  Якщо молекули тіла «відсо­вуються» одна від одної, то об'єм тіла... (збільшується).
2. Частинки, з яких складають­ся речовини, називаються...(молекулами).
3.  Усі молекули однієї й тієї ж речовини., (однакові).
4.  Молекули всіх тіл рухають...(безперервно  і хаотично).
5.  Частинки, на які поділяють­ся молекули, називаються...(ато­мами).
6. Атоми складаються з дрібніших частинок, які назива­ють... (елементарними частинками).
7. Явище самоцільного про­никнення молекул однієї речови­ни  в проміжки  між  молекулами іншої речовини називають...      (дифузією).
8. Рух дуже малих твердих частинок, завислих у рідині, називають... (броунівським рухом).
9. Якщо швидкість руху моле­кул збільшується, то температура тіла  (зменшується)
10. Між молекулами тіла існують сили взаємного  ...   (при тяжіння)
11. Між молекулами тіла існу­ють сили взаємного... (відштовхування).
13. Якщо молекули речовини розташовані гак, що відстань між  ними менша за розміри самої мо­лекули, то це...(рідина).
14.  Якщо молекули речовини розташовані в певному порядку, то це...(тверде тіло).
15. Якщо відстань між молеку­лами набагато більша за розміри самих молекул, то це... (газ).
16 Речовина, яка не має влас­ного об'єму й форми, це... (газ).
17.  Речовина, яка зберігає об'єм і форму, це... (тверде тіло).
18.  Речовина, яка зберігає об'єм, але легко змінює форму, це... (рідина).

  «Барон Мюнхгаузен»
Від імені барона Мюнхгаузена дають помилкове твердження. Завдання гравців — розвінчати «брехню». Наприклад, у 9-му класі після вивчення теми „Метали і сплави” можна розповісти таку ка­зочку:
                     Барон, що виграв багато грошей, наповнив гаманець золо­том і сріблом
                  і рушив додому, але, поки йшов, монети зрослися одна з одною і зіпсувались.
                 Учні швид­ко розвінчують Мюнхгаузена, бо утворення сплавів в твердих
                  тілах — дуже тривалий процес, і потребує певних умов.

   «Хімічний (історичний, біологічний...) слалом»
Застосовують прийом у роботі з різними текстами. Клас ділиться на групи, їм дають час для вивчен­ня будь-якого тексту. Потім кожна група готує за текстом певну кількість запитань для суперника. Правильність відповідей оцінюють самі учні. Тексти краще брати пізнавального характеру.

  «Крокодил»
Цю досить відому гру з успіхом використовують на уроках узагаль­нення знань. Учні діляться на 2 ко­манди. Один з учнів демонструє дослід, явище за допомогою міміки й жестів, без слів, без обладнан­ня. Переможець — команда, кот­ра швидше розгадає показане.

   «Що? Де? Коли?»
Немає потреби описувати хід цієї гри. Скажемо тільки, що ця форма доцільна передусім на уроках узагальнення, але її мож­на використовувати й під час вив­чення нового матеріалу. Гру мож­на проводити і з випереджуваль­ним домашнім завданням. Скаж­імо, в 9-му класі під час вивчення теми «Метали » дітям да­ють завдання знайти в книгах опи­си різних металів та їх значення в житті людини. На узагальнюючому уроці проводиться гра, яка розширює кругозір учнів та надає можливість перевірити рівень їх підготовки.

 Прийом  «Пінг-понг»
Застосовують під час опитуван­ня за домашнім завданням. До дошки виходять двоє учнів і по черзі ставлять один одному запитання з теми. Учитель оцінює відповіді. Оцінка залежить від кількості правильних відповідей, додаткові бали можна ставити за якість відповідей. Гра не потребує попередньої підготовки з боку вчителя. Розрахована на активіза­цію уваги учнів під час відповіді біля дошки.

  «Відповідь із рецензією»
Відповідь учня біля дошки за­писують на магнітофон. Прослуховуючи запис, клас пише за рані­ше розробленим планом рецен­зію (повнота відповіді, логічність, манера учня говорити і тримати­ся, що випущено у відповіді, що сказано неправильно, наявність своїх прикладів, оцінка). Рецензія може мати й жартівливий харак­тер. Рецензії, можна перевіряти вибірково, зачитувати деякі з них і давати свій коментар.

  «Коментатор»
 Використовують, як правило, під час повторних показів фільмів, діафільмів, діапозитивів, репро­дукцій, демонстранті  карток через епідіаскоп тощо з метою закріп­лення матеріалу. Суть полягає в необхідності прокоментувати кінофільм, продемонстрований без звуку, або діафільм без титрів. Коментатора можна перервати і попросити іншого продовжити розповідь.



  «Бараняча голова»
Допомагає засвоїти нову тер­мінологію. Наприкінці уроку дають завдання: згадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий — попередній і свої, третій — обидва попередніх і свої тощо. Порядок слів збері­гається. Якщо учень помилився, наступний не виправляє його, а каже: „бараняча  голова”. На уроці, що завершує тему, ланцюжок термінів може   до­ходити до 20 і більше слів.

   «М'яч із словами»
Це один із варіантів відпрацю­вання термінології. Кидаючи м'яч сусідові, учень називає термін. Той, хто його спіймай, додає такі слова, щоб утворилося коротке речення, кидає м'яч наступному, називаючи новий термін.
Наприклад. Оксиди – складні речовини
                      Кислоти – складаються з гідрогену і кислотного залишку...  .
Гра розвиває винахідливість, стимулює увагу й реакцію.

   «Особисті асоціації »
Особисті асоціації школярів – це спроба застосування до навчання власного досвіду та спостережень учнів з життя. Це надає змогу приблизити навчання до життя, розуміти значення отриманих знань, вмінню їх аналізувати та пояснювати. Учень пояснює, чим викликані ті чи інші асоціації, розповідає про свої почуття і при цьому краще розуміє процес чи речовину, якаі вивчаються.
  Ось один із таких прикладів:
-         Які асоціації у вас викликає слово „вода”, поясніть чому.
-         З якими вуглеводнями асоціюються у вас такі слова, як „болото”, „холодильник” , „мигдаль” – поясніть чому?
-         Які асоціації у вас викликають поняття: кислота, водень, кисень. Наведіть приклади.

  «Хто більше»
Учням пропонують перелічи­ти на аркушах паперу терміни, які використовують у даній на­вчальній темі. Через 3—4 хвили­ни учні припиняють записування слів. Учитель пропонує одному з учнів зачитати записані ним слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень, у якого за­писано найбільше термінів, пере­магає.

  «Ерудит ЮША» (Юри­дична Шпаргалка Абітурієнта)
Конспектувати навчальні мате­ріали намагаються майже всі, але мало хто вчиться мистецтва корот­кого й дохідливого зображення навчальної інформації, так, щоб це було зрозуміло всім і насам­перед було легко запам'ятати са­мому.
  У центрі шпаргалки зобразіть декілька головних, ключових по­нять. Напишіть їх різним кольором, шрифтом, обведіть. Убік намалюй­те стрілки, лінії. Відобразіть, з яки­ми поняттями співвідносні ваші ключові слова, малюнки-символи. Умова одна: сама шпаргалка має бути зрозумілою будь-кому з при­сутніх.
  Учитель роздає навчальний матеріал (можна взяти будь-який параграф із підручника),
і кожен намагається скласти за ним шпар­галку в заданий час.
    По закінченні заданого термі­ну вчитель збирає роботи, пере­тасовує їх і передає по колу учас­никам для оцінки. Кожен з учнів оцінює чергову шпаргалку.

  «МАГ»
Учні класу діляться на три ко­манди «допитливі», «кмітливі», «критики».
   «Допитливим»  ставлять за­питання чи завдання за темою за­няття або за пройденим матеріа­лом.
   «Кмітливі» відповідають на по­ставлені запитання або вирішують завдання.
   «Критики» стежать за рег­ламентом, критикують дії й рішен­ня двох перших груп, пропонують розподіл п'яти наявних балів між трьома командами.
Максимальна оцінка: два бали—  за запитання, три бали — за відповідь.
 «Критики» отримають бали, які вони аргументовано віднімуть у двох інших команд. Учитель мас право накласти «вето» на не­справедливе рішення критиків і право присудити додатковий бал за особливо цікаве запитання (зав­дання) або відповідь (розв'язання).
   Після кожного туру команди міняються місцями: «допитливі» стають «кмітливими», «кмітливі»   «критиками», «критики» — «допитливими».
   Учитель підбиває підсумки, проставляє бали проти кожного прізвища, аналізує дії учасників,
вказує на допущені помилки, зас­луховує міркування учнів.

  «Розповідь літературно­го героя»
Цей прийом існує у двох варіантах.
Варіант І
Людину, яка добро розповідає або чигає, приємно слухати. Це по­трібно вміти кожному. Вчитель пропонує учню уявити себе в ролі літературного героя й розповісти про нього так, щоб приємно було послухати друзям-однокласникам.
Варіант2
Розповісти казку від імені ге­роя:
а) Шарль Перро «Попелюшка»
  від імені мачухи Попелюшки;
б)  брати Грімм «Бременські музиканти» — від імені персона­жа (за вибором учня);
в)  Уолт Дісней «Білосніжка»
  від імені одного з гномиків (за вибором учня).
  Ці прийоми сприяють розвитку емоційного світу людини. Емоції   виникають під впливом різних под­разників, які надходять із зовніш­нього світу або з середини само­го організму, від органів до тка­нин. Вони необхідні, тому що урі­зноманітнюють барвами наше життя, роблять його цікавим. Само слово «емоція» в перекладі з ла­тини означає «збудження», «хвилювання»,
Американський психіатр Л.Екман після проведених досліджень стверджує, що й вираз обличчя людини, в свою чергу, впливає на її емоційний стан. Коли учасники експериментів — студенти кількох коледжів — імітували вирази пе­реляку, гніву, захоплення, и них виникали відповідні  емоції. Складніше було з усмішками, адже їх існує 18 видів, і не всі вони означають радість.
Практика доводить, що шко­лярі, читаючи й відповідаючи, не використовують такі засоби
виразності, як жест чи міміка. Наприклад, розповідають про щемливе — з усмішкою. Пошле­мося тут знову на авторитет Васи­ля Сухомлинського: «Виховання  емоцій це не якесь окреме вузьке завдання, а сама суть усього про­цесу становлення людини. Ось чому на уроках зарубіжної літера­тури потрібно учнів навчати правильно використовувати жести, міміку поруч із такими засобами  виразності як темп, сила голосу,  його тон.

  «Знайди пару»
 1 варіант.
Гру проводять із метою закріплення знань .Кожен ряд учнів є однією командою. Команди отримують однакові комплекти листівок із зображеннями органів рослин, формулою речовини чи  рівнянням реакції. При цьому , кожен гравець отримує одну листівку. Завдання: за певний  час знайти листівку-пару і охарактеризувати  рослину, тварину, речовину, явище. Переможе та команда, яка утворила найбільше пар.
2 варіант.
  Клас поділено на дві групи. Перша група отримує картки із запитаннями, друга — картки з відповідями. Кожен мас знайти свою половину. Відповіддю може бути практичне завдання, тоді па­рам необхідно його виконати.


  «Ланцюжок»
Гра корисна для закріплення знань про різноманітність певного класу речовин. Грає весь клас. Наприклад, у 8-му класі можна запропонувати гру для перевірки знань представників класів „Оксиди”, ”Основи”, „Солі”.
1-й учень – „Карбон(4) оксид”,
2-й —оксиди, кислотні,
 3-й — учень „Хлоридна кислота”
4-й — кислота, безоксигеновмістна, одноосновна, сильна, летка.
5-й —„ Натрій гідроксид”.
6-й – основа, луг, одно кислотна. І так далі...

  «Цукерка»
За допомогою цієї гри можна перевіряти знання про певний об'єкт, який треба відгадати: речовину, реакцію, прилад або аркуш із на­писаним на ньому словом. Учні ставлять запитання (кількість їх вказує вчитель), що вимагають відповіді «так» або «ні». Той, хто відгадає, отримує «цукерку».
 На­приклад, під час уроку на тему „Солі”(8-й клас) мож­на поставити 10 запитань.
У цу­керці заховано речовину „кухонна сіль”. Можливі запитання:
1.Це проста речовина?  - Ні
2.Це складна речовина? –Так.
3.Вона має колір? – Ні.
4.Вона має смак? –Так.
5.Вана розчиняється у воді? –Так.
6. Ми зустрічаємося з нею в побуті? – Так.
7.Вона належить до кислот? –Ні.
8. Вона належить до солей? –Так.
9. Вона має солоний смак? –Так
  Отже, кухонна сіль.

  «Аукціон»
Використовують „Аукціон" на етапі узагальнення знань. Учні по­вторюють якусь властивість, фун­кцію, особливість будови, спосіб життя певного об'єкта. Вони до­повнюють одне одного, набираю­чи якомога більше знань про цей об'єкт. Виграє той, хто назве оз­наку останнім, а інші не зможуть доповнити.

  «Самі  собі   складаємо завдання»
Найбільш корисне в цій грі за­лучення кількості понять з харак­теристикою. Під час вивчення теми «Будова клітини» (10-й клас) можна так перевірити знан­ня органел та їхніх особливостей.
Учні отримують чисті аркуші. За завданням учителя записують на­зву органели. Аркуш згортають, передають сусіду праворуч або ліворуч. На отриманому аркуші вказують особливість будови будь-якої органели,  згортають, передають  сусідові, знову пишуть назву органели, потім вказують функцію, а дані — органелу, потім особливість будови і т. д. По кожному ряду циркулює свій комплект аркушів. Учень остан­ньої парти щоразу передає аркуш на першу парту ряду. Після остан­нього запису аркуш розгортають, підписують і стрілками поєднують назви органел, їхні особливості та функції. Найзмістовніші картки оцінюють.

  Гра «Скласти слово»
В основі даної форми роботи — гра з літерами та словами. Для гри треба підготувати ігрові поля (велике — для загального огляду і малі — для кожної команди). На ігровому полі зображають чотири квадрати і кожен має свій номер) один біля одного розміром 3x3 (1-й квадрат), 4x4 (2-й квадрат), 5x5 (3-й квадрат), 6x6 (4-й квадрат). Горизонтальні лінії квадратів нуме­рують справа з нижньої до верх­ньої лінії від і до 6. У кожний квад­рат по діагоналі зліва направо опи­сують одну й ту саму літеру (на­приклад «А»).
  Завдання гравцям: по черзі вписувати в одну горизонтальну лінію певного квадрата слона — іменники називного відмінку в однині, які не є власними назвами. Ці слова можуть бути власни­ми назвами, якщо це обумовле­но правилами гри. Вступаючи в гру, капітан команди називає но­мер квадрата, номер  лінії та слово. Мало лише віднайти слово— за це зараховують  тільки 1 бал, треба ще й на запитання відповісти. Якщо відповідь правильна, команда отримує стільки балів, скільки літер доставлено в горизонтальну лінію квадрата. Наприклад:
 1)  ...а — оса -2 бали;
 2)  ...а — міна - 3 бали.
 3) ...а   - марка  -4 бали,
 4) ...а — корова  -5 балів;
Ведучий ставить учасникам гри запитання, його помічник вписує у велике ігрове поле віднайдені  гравцями слова, інший — веде облік набраних командами балів. Запитання для гри добирають диференційовано. Якщо слово вписується в перший квадрат, то запитаний команди буде набагато легшим, якщо ж у четвертий — складнішим. За змістом запитан­ня можуть бути різні або тема­тичні. Наприклад, якщо у грі літера «г», можна підготувати запитан­ня з географії, літера «і» — запи­тання з історії, літера «л» — за­питання з літератури тощо. Крім того, кожен квадрат може мати свої тематичні запитання. Отже, залежно від конкретних завдань, гру можна ускладнювати або спро­щувати.

  Гра «Інтелектуальний поєдинок»
Для гри потрібно підготувати велике ігрове поле та малі ігрові поля для команд. Велике ігрове поле багаторазового використан­ня — це квадрат 10x10, естетич­но зображений на ватмані. Кожна горизонтальна лінія позначена чис­лами від 1 до 10, вертикальна — буквами згори вниз. Усі сто кліти­нок поля закриті кольоровими квадратами, прикріпленими до основи ватману скріпками, що три­маються на непомітних прорізах над кожним квадратом.
 Суть гри полягає в тому, що гравці кожної команди по черзі називають координати ходу (на­приклад, А-1, Б-4), намагаючись якомога    швидше    виявити клітинки, які містять запитання з різних галузей знань: історії, літератури, географії, економіки, культури тощо. В ході гри по­мічники ведучого відкривають названі координати — знімають із вказаної клітинки кольоровий квадрат, під яким знаходять те чи інше позначення, котре може символізувати певну тему, на яку буде  поставлено запитання, форму запитання (з варіантами відповідей чи без них, із правом на обдумування чи без нього), втрату ходу, вихід із гри члена команди, який назвав координа­ти, додаткове запитання. Якщо в ціль не влучено, то право про­довжувати гру надають іншій команді. Запитання для прове­дення гри складають з урахуван­ням пізнавальних інтересів та здібностей учнів. Правила гри можуть бути спрощені або уск­ладнені. За правильну відповідь нараховують 1 бал.
Гру припиняють, коли всі клітинки із запитаннями буде відкрито. Виграє команда, яка по закінченні гри матиме більшу кількість балів.

  Гра «Погони в лабіринті»
 Ігрове поле — своєрідний ла­біринт. Одночасно можуть грати 2—4 команди. Тема гри — міфи, легенди, повір'я.
У лабіринті — 16 секторів-запитань. Правильна відповідь на запитання означає проходження одного сектора. Проходження кожною командою лабіринту по­значають фішкою відповідного кольору. Запитання ставлять од­ночасно всім командам. Якщо команди дають правильні від­повіді, їхні фішки пересувають лабіринтом до наступного секто­ра, наближаючись до виходу. Хто швидше вийде з лабіринту, на­бравши найбільшу кількість балів, той і виграє.

   Гра «Інтелектуальне лото»
Для проведення гри потрібно підготувати настільну гру «Лото» (картки, діжечки, фішки), аркуші паперу, ручки. Участь у грі може бути командною або індивідуаль­ною. Пропоновані теми: зоологіч­не, хімічне, казкове, історичне, географічно, краєзнавче, літера­турне лото (можна скласти запи­тання за окремими творами чи темами), лото-мозаїка (складають запитання з різних галузей знань). Учасники гри вручають ігрові картки. Ведучий швидко називає числа, зображені на діжечках, які він дістає з  торбинки. Усі гравці мають бути дуже уважними. Той, у кого на картці виявилося назване число, каже «стоп». Йому ставлять запитання під таким самим номером. Якщо гравець відпові­дає правильно, він має право зак­рити це число фішкою. Фішку отримують у помічника ведучого. Якщо відповідь неправильна, не­повна    число  залишається відкритим. Перемагає той учасник гри, котрий найшвидше закриє всі числа на картці фішками,  тобто правильно відповість на запропо­новані запитання. Стежити за дот­риманням правил гри ведучому допомагають помічники (запису­ють усі числа, які були у грі, фіксу­ють правильні відповіді, гравців тощо).

  Гра «Інтелектуальний ма­рафон»
Для проведення гри потрібно підготувати ігрове поле і а фішки. На відповідно оформленому ігро­вому полі для кожного учасника гри  своя «бігова доріжка", кож­не запитання на ній позначене кружечком. Фішки кожної коман­ди пересуває помічник ведучого вперед до фінішу, якщо учасники марафону дають правильні відповіді на запитання.
Учасники гри мають пробігти «марафонську дистанцію» — 42 запитання. Гра вимагає від учас­ників швидкої реакції, узгодже­ності дій та лаконічних відповідей гравців, чітких, стислих, правиль­них.
Перемагає той учасник гри, який першим прийде на фініш. Гру можна проводити в кілька етапів.

  Гра «Інтелектуальний тир»
Для гри потрібно підготувати ігрове поле у  вигляді мішені з зображенням яблука всередині (кількість кілець – 20-30),  фішки для кожної команди різного коль­ору. Кожна команда отримує ігро­ву картку, и якій записуватимуть номер запитання, варіанти відповідей, кількість балів. Одночасно можуть грати кілька команд. Особливість гри і полягає в тому, що запитання передбачають кілька варіантів і правильних відповідей. Для  запису відповідей в ігрову картку командам відводять одну хвили­ну. Біля кожної команди с асистент  ведучого, якому по закінченні колективної роботи протягом  1 хв. капітан подає ігрову картку. Веду­чий зачитує правильні відповіді. Асистенти рахують їх кількість в ігрових картках та оголошують результати гри.
  На ігровому полі помічник ведучого просуває  фішки команд до  ценіру (яблука) на стільки кілець, скільки правиль­них відповідей записала команда а ігровій картці.
Зразок завдання для учасників гри:  Запишіть назви оксидів з якими зустрічаєтесь в побуті.

  «Павучки»
Один із видів структурно-логі­чної схеми. Застосовують для ро­боти над поняттями. Обводять його овалом, потім добирають ключові слова, які характеризують це по­няття. Так утворюються «ніжки». «Павучки» використовують для усної зв'язної розповіді, характе­ристики понять та термінів.

  «Розгорнутий  план відповіді на задану тему.»
Цей метод добре використову­вати під час перевірки домашнь­ого завдання, щоб проконтролю­вати систематичність підготовки учнів до уроку. Вчитель ділить клас на 6 варіантів — по рядах або за рівнем знань, і кожному варіанту дає тему з домашнього завдання. За 10 хв учень повинен написати розгорнутий план своєї відповіді.

  «Вірю-не вірю»
Учитель дає твердження, учень або погоджується з ним, або спростовує  їх, пояснюючи при цьому свою думку.


  «Джигсоу»
Методика проведення уроку з використанням цієї педагогічної стратегії:
• Усі учні отримують однакове завдання (5 хв.).
  Завдання поділяється на фрагменти (за кіль­кістю учнів у групі).
  В «експертній групі» всі працюють над одним завданням — учаться його пояснити своїм друзям — кожен готується стати консультантом (10 хв.).
Повернення в «домашні групи», де кожен консуль­тант пояснює друзям свою частину матеріалу (15 хв.).
  3 допомогою вчителя виконується спільна пе­ревірка правильності виконання роботи, аналіз-корекція (10 хв.).
  На наступному уроці доцільно провести само­стійну роботу з аналогічними завданнями для інди­відуального оцінювання учнів.

  «Асоціативне гронування»
1.  Використовується як:
  Індивідуальна робота.
  Групова робота.
  Робота в парах.
  Фронтальна бесіда, результати якої оформля­ються у формі «грона».
2.  Гронування — «асоціативний кущ» використо­вується:
  На початку вивчення теми («гроно» росте).
• Наприкінці вивчення теми (для закріплення знань, для перевірки засвоєння знань з метою їх корекції).
3.  Демонстрація результатів Гронування:
• Алкани-вуглеводні.
  Хімія.
  Енергетична проблема.

   «Діаграма Вена»
Використовується під час вивчення матеріалу, де є відмінні і спільні риси. Діаграма Вена, що структурує матеріал, сприяє збереженню часу.
1. Демонстрація діаграм Вена тем:
  Оксиди (основні, кислотні, амфотерні).
  Аміни, амінокислоти.
  Спирти (одноатомні, багатоатомні, арома­тичні).
Матеріал може бути викладений лекційно, після чого домашнім завданням має бути самостійне скла­дання діаграми Вена вивченої теми.

  «Система «Поміч»
Доцільно використовувати під час опрацювання наукового тексту, заслухування реферативних та лек­ційних повідомлень.
+
-
7
і
Це я знаю
Це для мене нове
Це слід дослідити
Є ідея






  «Кубування»
Учитель демонструє куб, на гранях якого пропо­нує учням ключові слова-завдання для опрацюван­ня проблеми з теми, де це доцільно, наприклад, «Спирти», «Роль хімії в житті суспільства» тощо.
Ключові слова-завдання для опрацювання теми: «Роль хімії в житті суспільства»:
• опишіть;
  порівняйте;
• асоціації;
• проаналізуйте;
• застосуйте;
• аргументи «за» і «проти».

  «Т-схема»
Учням пропонують заповнити таблицю у формі «Т-схеми» для роботи над загальними проблемами науки та суспільства, що вивчаються на уроках хімії (значення хімії для розуміння наукової картини світу, хімія та екологія) з метою формування своєї думки, особистої позиції.
Аргументи «за»
Аргументи «проти»



  «РАФТ — Різні авторські форми текстів.»
 Прикладом може бути написання есе «Листа до Д.І.Менделєєва».
 Методика роботи:
— індивідуальна робота над темою: використовуєть­ся методика «вільного письма» —кожен учень пише 5 хв, не зупиняючись, зв'язний текст на задану тему, вносячи свої конструктивні пропозиції та ідеї .(5 хв., аркуші паперу формату А-5.)
робота в парах: члени груп поділяються на пари, попарно вислухують результат роботи «вільного пись­ма», складають спільний для кожної пари текст на цю тему. (7—10 хв.)
робота в групах: кожна група прослуховує і обго­ворює тексти пар, членів цієї групи, складає спільний проект з найкращих на думку більшості членів групи конструктивних пропозицій та педагогічних ідей. Ре­зультат заноситься на аркуш (А-3). (10 хв.)
  презентація результату: спікери з кожної гру­пи презентують результати роботи власної групи, що мають бути закріплені на стінах аудиторії над сто­лами, за якими працювала кожна група. (2—3 хв — кожній групі, усього 20 хв.)

«Лабораторія алхіміка»
На столах в учнів таблиця «Якісні реакції на катіони та аніони».
Реактиви: у склянках розчини необхідних реактивів, індикатори.
Учитель.
Алхімік, зайнятий пошуками філософського каменя - речовини, що має здатність перетворювати неблагородні метали на золото, повертати людям молодість і здоров'я, зумів одержати багато нових, корисних речовин, (наприклад: фосфор, сурма, селітра, сульфатна, хлоридна, нітратна, фосфорна кислоти. Але з неуважності переплутав усі свої записи й тепер не може знайти розчин солі амонію, натрій фосфату та кислоти. Допоможіть відшукати реактиви.

«Важкі ситуації» або «Ситуації з життя»
Одним із методів навчання є розв'язання «Важких ситуацій» або «Ситуа­цій із життя» (наприклад, із теми «Конфлікти»).
«Ситуації з життя» є тим методом на­вчання, який можна використовувати і як дискусію у групі, і як групове домашнє завдання, і як засіб оцінювання.
«Ситуація з життя» (СЖ) сприяють розвит­ку таких навичок: уміння окреслювати проб­лему, аналізувати дані та оцінювати інфор­мацію, здійснювати оцінку й ухвалювати рішення, презентувати свій аналіз у перекон­ливій формі. «Ситуації з життя» дають мож­ливість учням продемонструвати розуміння та засвоєння змісту навчального матеріалу (у даному випадку — як долати конфліктні ситуації), дозволяють учням застосовувати на практиці психологічні знання та сприяють створенню команди.
Коли відбувається усне обговорення СЖ у групі, учні дотримуються відповідних реко­мендацій:
 - Будьте підготовленими до фактів, викладе­них у СЖ.
 - Де можливо, надавайте порівняльні дані, щоб додати ваги вашим коментарям.
 - Коли треба, умійте відступити від своєї позиції.
 - Не вагаючись, виправляйте свою помил­ку, змінюйте погляд чи інтерпретацію, але робіть це залежно від фактів.
 - Прислухайтеся до коментарів інших.
 - Не бійтеся висловлювати здогадки.
 - Звертайтеся до основних понять, кон­цепцій курсу предмета, які стосуються ва­ших коментарів.
Отже, у процесі роботи із СЖ учні визнача­ють проблему та необхідні заходи для її розв'язання. Результат аналізу «Ситуацій із життя» — представлення шляхів виходу з даної ситуації, рекомендації з необхідним обґрунтуванням.

  «Віртуальна схематизація»
 Віртуальна схематизація — це прийом, який заохочує членів групи зображувати ідеї та зв'язки між ними у візуальній формі. Це допомагає учасникам зрозуміти взаємо­зв'язки між різними концепціями та ідеями.
Рекомендації
• Учитель пропонує теми та просить учас­ників розділитися на групи.
• Кожна група забезпечується маркерами та папером,  після чого їй  пропонується накреслити візуальну схему в такій послідов­ності:
  центральна (головна) тема або кон­цепція позначається в центрі схеми;
  важлива інформація подається у вигляді «хмарок», «кілець», стрілок або хвилястих лі­ній (інші варіанти пропонуються командами);
  для більшого ефекту може бути викори­станий колір;
  ключові слова вказують на додаткові або споріднені ідеї, думки;
  ланцюги   забезпечують   зв'язки   між ідеями;
  візуальні  елементи   (ілюстрації,   різні форми ліній, шрифту, окремі намальовані елементи) також полегшують завдання.
Потім групи обмінюються схемами та обго­ворюють їх із рештою учасників.
Далі демонструються варіанти відповідей учнів.

  «Смітник»
Ця стратегія може бути використана, щоб допомогти групі визначити характеристики концепції у візуальній формі.
Рекомендації
Керівник представляє теми та просить учасників розділитися на групи. Члени групи мають відігравати певні ролі:
  керівник (лідер);
  упорядник матеріалів;
  записувач;
  доповідач;
  той, хто слідкує за часом виконання зав­дання.
Кожній групі видається пластиковий пакет із різними предметами, які можуть бути вико­ристані як символи.
Групі пропонується без попереднього об­говорення назвати характеристику, напри­клад, ефективного лідера (ідеальної школи).
Члени групи мають 7 хвилин, щоби створи­ти символ (емблему), який би відображав
риси такої ідеальної школи (ефективного лідера). Групи можуть використовувати мате­ріали з пакета, а також узяти необхідні пред­мети в керівника.
Групи обмінюються думками й обговорю­ють характеристики та символи, створені іншими групами.
Керівник може запропонувати кожній групі розказати про те, як саме вона виконала зав­дання.
Наприклад, учні одержали завдання визна­чити риси ефективного лідера за допомогою:
а) словесного портрета;
б) портрета-символа.
Серед запропонованих відповідей учнів словесний портрет і портрет-символ ефек­тивного лідера.

  «Сніжка»
Ця стратегія найбільш доцільна в тих ви­падках, коли розмаїття поглядів у груповій роботі треба звести до єдиного спільного рішення стосовно проблеми. Вона дуже ефективна та допомагає досягти консенсусу.
Керівник підкреслює завдання — досягну­ти згоди в розв'язанні якоїсь специфічної проблеми.
Кожному членові групи видається картка із проханням занотувати його ідеї або тверджен­ня стосовно теми. Ідеї викладаються чітко, з використанням публіцистичного стилю.
Після закінчення цього завдання форму­ються пари. Кожна пара мусить дійти згоди щодо одного твердження або висунути ідеї, які задовольняють обох партнерів.
Після цього до кожної пари долучається інша, і процес творення консенсусу повто­рюється. Чисельність таких творчих груп і далі зростає, доки кожен член групи не пого­диться з якимось одним рішенням чи твердженням. Оскільки групи зростають до восьми шістнадцяти і т. д., вигідно обрати керівника для кожної з них.











  



Немає коментарів:

Дописати коментар